Тема: Зайчик "Довговухий пострибайчик"

 Мета: ознайомити з особливостями зовнішнього вигляду тварини, розвивати дрібну моторику, уяву та творчі здібності дітей через ліплення фігурки зайчика, сприяти формуванню інтересу до творчої діяльності та вихованню уважності, посидючості й естетичного смаку.

Матеріал: пластилін, дощечка, стека, серветки.

Використаний матеріал:

https://youtu.be/oHnl-iYIibM?feature=shared

Казка "Зайчик довговухий пострибайчик"

У далекому лісі, де сонячні промінчики гралися з листям, жив зайчик на ім’я Довговухий Пострибайчик. Він був незвичайним зайчиком — його вушка були такі довгі, що, коли він стрибав, вони майже торкалися землі!

Довговухий Пострибайчик був найвеселішим і найдобрішим у лісі. Але іноді він засмучувався, бо через свої довгі вуха йому було важко швидко бігати. Інші зайчики сміялися з нього:

– Пострибайчику, ти не можеш наздогнати нас! Твої вуха заважають тобі бігати!

Зайчику було прикро, але він не здавався. Він знав, що його вушка — це дар, і колись вони стануть у пригоді.

Одного разу в лісі сталося щось дивне. Вітер приніс дивний шум, і всі лісові мешканці почали хвилюватися.

– Що це за звук? – запитували один одного звірята.

Довговухий Пострибайчик підняв свої вушка і прислухався. Його довгі вуха могли чути навіть найменший шурхіт.

– Це людські мисливці, – сказав він. – Вони далеко, але йдуть сюди. Нам треба попередити всіх і сховатися!

Пострибайчик стрибав лісом і своїм дзвінким голосом попереджав усіх:

– Ховайтеся! Небезпека близько!

Завдяки його чуйним вушкам усі встигли сховатися: пташки злетіли в небо, білочки заховалися в дуплах, а інші зайчики знайшли безпечні нірки.

Мисливці прийшли до лісу, але, не знайшовши жодного звіра, пішли геть. Усі лісові мешканці були вдячні Довговухому Пострибайчику.

– Твої вушка врятували нас! – вигукнули вони.

З того часу ніхто більше не сміявся з довгих вушок Пострибайчика. Він зрозумів, що кожна особливість робить нас унікальними і може стати в пригоді, якщо ми будемо вірити в себе.

І жив собі Довговухий Пострибайчик щасливо, радіючи своїм великим вушкам і допомагаючи всім у лісі.